Нью Джерсі, друга половина відпустки.

З Мексики ми полетіли не додому, а разом з кумами до них в Нью Джорсі. Там ми провели ще один щасливий тиждень нашого життя. Надя працювала онлайн, а я валяв дурня і, в перерві, бьордвочив.

Насправді, ми чудово провели час, в пам'яті залишилось багато про що згадати і про що розповісти. Ось цим я зараз і займусь.

Ще перед відпусткою, я нашкрябав цілих три лайфери, яких теоретично можна знайти на резонній відстані від Іванових.

Найбільш вирогідним кандидатом був Clapper Rail - погонич, розповсюджений на Атлантичному узбережжі Північної Америки. Номер два - це місцева дрімлюга Chuck-will's-widow, а на третьому місці - Seaside Sparrow. Всі три види теоретично зустрічаються в одному місці, а конкретно, в моєму улюбленому Sandy Hook.

Хто не знає, це такий великий (довгий) півострів на узбережжі океану, де знаходяться розкішні пляжі, різні історичні сайти, а також багато-багато птахів! От туди я і намітив поїхати у першу чергу.

О 6:00 ранку пляж належить птахам.

Майже не забув, другою метою орнітологічної екскурсії на Sandy Hook була нав'язлива ідея набрати 100 видів за день. Це мій челенж, який я переношу з року на рік, бо ніяк не можу його виконати. То я погано готуюсь до змагання, як це було минулого року, то не щастить з погодою, як трапилось в травні цього року.

Цього разу я обрав гарну погоду, місце з непоганим потенціалом (місцеві бьордери набирали тут більше 100), але чи зможу я конкурувати з місцевими?...

На старт я приїхав ще до 6 ранку: пізніше рибалок, але раніше платного в'їзду. На першій зупинці птахи накинулись на мене зі всіх сторін - з неба, дерев, океану, очерету, кустів і електричних дротів! Буяння співу і руху всього живого і голодного. Цю ранкову активність треба хопати усіма очима, вухами і камерами, що я і робив.

Один з перших, хто мене зустрів на Sandy Hook, був Green Heron.

Brant. Ці казарки тут всюди, на відміну від Canada Goose, яких я побачив всього три штуки.

Semipalmated Sandpipers

Boat-tailed Grackle, яких значно менше, ніж Common Grackle, але присутні обидва види, що буває не часто.

Sandy Hook, а точніше його північна частина, Gateway National Recreational Area, простягнулася уздовж берега на добрих 10 км. Східна сторона цієї коси, з дюнами і широкими пляжами, виходить на океан, а західна - на велику затоку з лагунами, пристанями і рибацкими катерами. Посередені росте сухий, але густий ліс, який дарує дефіцитну на півострові тінь.

Great Crested Flycatcher

Білоголовий орлан, або Bald Eagle (лисий орел)

Отже, повернемось на ту першу зупинку, тому що саме там я зустрів свого лайфера, Clapper Rail, який голосно клацав в очереті під самим берегом. Це був щедрий подарунок, який означав, що перший пункт плану я виконав!

На рахунок двох інших потенціальних лайферів. Дрімлюгу я вирішив рішуче скіпнути, бо на неї треба було їхати зовсім рано, та й шукати хто-зна де. А спароу я чесно і відважно шукав, але, нажаль, не знайшов.

Отже, я швиденько відсвяткував свій перший успіх і побіг далі (фотографуватись погонич не хотів, а чекати нема часу).

На Атлантичному боці було гарно і без комарів, нові види влітали у список і весь день був попереду!

American Oystercatcher

Наступна зупинка була довгою. Я затримався на трейлі, який йшов через зарості дерев (лісом це назвати рука не підіймається), і там було дуже птахово. А ще повтря, яким не можна надихатись! Неймовірна суміш океанської свіжості та духмяної, в міру підсушеної, місцевої рослинності.

Трохи здивувало те, що тут ще тривала міграція воблерів і куликів, я думав, що на такому півдні вже має бути літо-літо. Тому, я радісно додав у список з півдюжини неочікуваних видів, з дюжину-дві очікуваних, і поїхав далі.

House Wren та Yellow Warbler співають дуетом (чесно!)

Скопа, їх тут багато, тому що багато риби.

Laughing Gull. Дословно: мартин, що сміється. Насправді, всі мартини сміються, але цей вид, мабуть, сміється більше всіх. Або той, хто сміється останній :)

Foster's Tern

Таким чином, день йшов, я зупинявся в запланованих і спонтанних місцях, гуляв трейлами і шукав нові види, яких ставало все менше і менше.

Eastern Towhee

Blackpoll Warbler

Eastern Wood-Pewee

Нарешті, я підібрався до однієї з головних локацій - на самий кінець коси, Fisherman Trail, де завжди були якісь кулики і ще щось цікаве.

Щось цікаве я побачив, а ось куликів було зовсім мало, хоча умови були ідеальні, як на мій смак. Напевно, наші з куликами смаки в той день не співпадали.

Щось цікаве - це декілька дрімлюг, які не дрімали, а літали і ловили комах. Нажаль, це були не ті дрімлюги-лайфери №2, а інші - Common Nighthawk.

Ще з цікавого були дві Gull-billed Tern, які зустрічаються також в Україні. Виявилось, що реєстрація цього крачка є рідкісною для даного місця, і мене навіть eBird попросив чимось це підтвердити, наприклад, фото:

З куликів, я побачив декілька Semipalmated та Black-billed Plovers, один Killdeer та ще щось неопізнане в траві за парканом.

Після цього, я вирішив відпочити, пообідати, підбити рахунок і спланувати наступні дії. Чесно кажучі, я тоді вже трохи втомився, тому паб з кондішином був ідеальним місцем, щоб оновити енергію.

Підрахунок мене розчарував. Я не пам'ятаю конкретну цифру, але зрозумів, що набрати 100 видів в Sandy Hook я точно не зможу, не дивлячись на те, що в плані були ще декілька зупинок. Справа в тому, що з водоплавними, які завжди займають вагому долю у списку, тут було зовсім сумно, я побачив всього 4 види, та й все інше якось зовсім не дотягувало до ідеалу. А також, я не підготував план Бі, тобто якесь додаткове місце, де я би міг дозбирати видів.

Отже, я вирішив добити цей парк по максимуму, а там вже подивитись по настрою і силах. Я заїхав в нові місця і повторив старі, назбирав скільки зміг, надихався повітрям і навалявся на безлюдному березі океану. Що ще треба для гарного дня на природі?

Всі кулики зібрались на західній стороні, де я їх знайшов на зворотньому шляху.

Тулес

Willet

Навіть Black Skimmer порадував своєю присутністю, я роздивився три особини.

Пляж Sandy Hook у фієстовий час.

Я закінчив змагання на тому самому місці, де й почав, з підсумковим результатом у 87 видів. Це виявилось навіть гіршим, ніж травнева спроба цього року в Point Pelee National Park, з 95 видами. Так чи інакше, я був з уловом - лайфером, отже було не соромно повертатись додому! ))

Наступне місце, куди я поїхав через пару днів, було болото під назвою Richard W. DeKorte Park, в яке я навідуюсь майже кожен раз, коли ми гостимо у кумів. Цього разу птахів було не дуже багато, але достатньо для прогулянки на свіжому болотяному повітрі. Я побачив 38 видів і щось, навіть, сфотографував:

Bald Eagle. І зовсім він не лисий!

Double-crested Cormorant

Marsh Wren

Least Tern

Snowy Egret

День сурка :)

Якось після сніданку, я підскочив у ліс під назвою Ramapo Valley County Reservation. Це дуже приємний парк з гарним різноманіттям птахів. Там я бачив, або чув: Yellow-billed Cuckoo, Orchard Oriole, Wood Thrush і, звісно, Tufted Titmouse, які в цих краях надзвичайно звичайні. Всього нарахував 32 види.

Що б ще хотілось запам'ятати... Я декілька разів бачив Black Vulture в різних місцях, одного разу під час посадки туї на фронтярді кума. Цікаво це тим, що до того я ніколи не зустрічав грифів цього виду на півночі штатів. На півдні - так, в Канаді - так, а ось в Нью Джорсі тільки цього року.

Потроху, не поспішаючи, наш відпочинок дійшов до завершення. Сповненні дуже теплих відчуттів від гостювання у кумів, та екзотичних спогадів про відпочинок на Юкатані, ми суботнім ранком сіли в нашу машину і покатили до себе, в край білих ведмедів, чорних білок і трипалих дятлів, про яких я обов'язково розповім у наступному пості.

Дякую всім читачам!

І окрема подяка кумам за компанію і гостинність (до скорої зустрічі на наших Великих Озерах)!