Барбадос - острів піратів. Йо-хо-хо! І бутилка рому.

Якщо ви не знали, Барбадос - це невеличкий острів у складі Малих Антільських островів, який також є самим східним з Карибських островів. На ньому живуть дуже приємні люди (пірати), які їздять на машинах в іншу сторону. А ще, там тепле море, смачна їжа і ромовий пунш.

В цієї статті я розповім про наші з дружиною неймовірні пригоди під час тижневої відпустки на Барбадосі, що сталася на початку лютого 2025. Буде багато цікавих історій, фантастичної краси світлини, а наприкінці статті, на кожного чекає приз!

Отже, почнемо. Перед тим, як рушити сюди, ми непогано підготувалися - почитали про історію, культуру, традиції країни і багато іншого, і це виявилось дуже корисним. Ти отримуєш від подорожі на порядок більше, коли не просто бачиш пальми, океан і дивних місцевих мешканців, а знаєш як це все тут з'явилось, трансформувалось з роками, та розумієш чим живуть місцеві і що про тебе думають.

Але, досить демагогії, поїхали вперед! Ось це "поїхали" - одна з двох речей, які мені в Барбадосі не сподобались (друга - ціни). Я намагався підготуватись до лівостороннього руху, і це без сумніву допомогло, але запевнення типу "через пів дня ви вже будете їздити зліва як профі" виявилися не про мене.

Приїхали. Назад тільки задом :)

З кожним днем я керував нашою роздовбаною маздою краще, але й через тиждень я не відчував себе достатньо впевнено. На щастя, місцеві водії неймовірно ввічливі, що суттєво компенсує стрес від водіння. Лише в останній день, коли ми вже повернули автівку, я зміг сказати: "Фух, це було цікаво. Жахливо, але цікаво " :)

Взагалі, про пригоди з машиною можна написати окремий допис, може колись і наважусь.

Окей, першого лайфера я побачив на парковці аеропорту, це був Carib Grackle.

І це був мій п'ятий вид граклів, враховуючи ще один карибський вид, Greater Antillean Grackle, якого я бачив в Пуерто Ріко. Останнього тут не було, але були інші види птахів, котрих я зустрічав в Пуерто Ріко два роки назад:

Gray Kingbird. Цей птах починає співати близько 4:30 (світанок десь о 6:00).

Zenaida Dove

Eurasian Collared Dove

Scaly-naped Pigeon

Common Ground Dove

Bananaquit

Rose-ringed Parakeet

Таким чином, я перелічив майже всіх птахів, яких зустрів в перший день. Залишилось тільки згадати головного лайфера і єдиного ендеміка Барбадосу, Barbados Bullfinch:

Цей птах не тільки самий знаковий, але й найрозповсюдніший на острові. Він схожий на хатнього горобця як зовнішньо, так і поведінкою - типовий місцевий побирушка. Постійний відвідувач відкритих ресторанів і балконів. Проте, на відміну від хатнього горобця, в дикій природі він теж повсюди.

Наступного ранку, десь у 5:00, мене збудили навіть не півні, які тут починають "співати" трохи пізніше, а Gray Kingbirds. Зрозуміло, що заснути я більше не зміг, протримався до світанку і пішов знайомитись з навколишнею авіфауной. Ми жили в типовому барбадоському передмісті, який займає приблизно половину острову. Ось, до речі, вид з нашого балкону:

Отже, серед навколишніх дерев, кущів і електричних дротів я розгледів ще два лайфери. Це була мухоловка, яку я не зміг знайти в Пуерто Ріко, Caribbean Elaenia:

та Antillean Crested Hummingbird:

Крім цього, був інший вид колібрі, Green-throated Carib, якого я вже бачив в Пуерто Ріко:

Отже, зараз я маю цілих сім видів колібрі в загальному світовому заліку!

Крім перерахованих вище, я побачив інших карибських знайомих, наприклад, Magnificent Frigatebird, Shiny Cowbird, Black-faced Grassquit та, неочікувано, "рідного" Yellow Warbler, який весело полював на комах поруч з Caribbean Elaenia.

Пізніше, на пляжі, до нас завітали три Sanderling:

А на паркінгу біля пляжу гуляв Spotted Sandpiper:

З родини мартинових був присутній тільки один вид - крачка Royal Tern. Як і в Пуерто Ріко, мартинів тут практично немає, чомусь.

В принципі, з 6:00 до 7:00 цього першого ранку, біля дому, я побачив все найцікавіше (за одним винятком) за весь час мого птахоспоглядання на Барбадосі. Така цікава історія :)

Звісно, я намагався знайти ще декілька лайферів: розглядав кожну горлицю з надією побачити Eared Dove, їздив у підозрілі місця з метою знайти Masked Duck, але пощастило тільки з одним новим видом, це - Grassland Yellow-Finch, зграйку якого я побачив і почув під час чергової поїздки островом.

Я зовсім не скаржуся, бо знав, що можу реально розраховувати на 5-7 лайферів. Навпаки, знайшовши обов'язковий мінімум в перший ранок, я міг розслабитись і насолоджуватись нормальним людським відпочинком.

Приблизно так виглядає типовий день відпочинку на Барбадосі :)

Тим не менш, пташки траплялися, про яких треба розповісти, приправивши карибськими краєвидами і цікавими моментами нашої подорожі по Барбадосу.

На третій день ми заїхали в одне з небагатьох місцевостей, де ще залишився первісний, тропічний ліс. Колись так виглядав майже весь острів, але приперлися європейці, повирубали дерева і почати вирощувати цукровий очерет. Наразі ліс залишився тільки в горах, де напевно було незручно займатись землеробством.

До речі, там ми вперше, свідомо, побачили дерева, на честь яких назвали цей острів. Це так звані бородаті дерева - їх коріння звисає з крони до землі, що дійсно нагадує бороду. Такі дерева зустрічаються всюди на Барбадосі, ось нижче фото з паркінгу одного з пляжів.

Наступного дня ми заїхали в інший парк в горах, де натурального було ще менше, але теж цікаво. Там ми побачили зелених мавп, яких у 17 сторіччі завезли з Африки на острів, і тепер вони живуть в цих лісах як вдома.

Після цього ми поїхали подивитись на східне узбережжя отрова, яке істотно відрізняється від західного, де ми зупинилися. Я навіть можу викласти фоторяд, на якому можна порівняти західний, східний і північний берег Барбадосу (на південний ми заїхати не встигли, вибачаюсь).

Отже, захід (затишні пляжі, де приємно купатись і дивитись рибок, багато готелів і ресторанів, і головне - захід сонця):

Схід (вітер, хвилі, багато водоростей, ще жахливіші дороги, проте менше людей, офігенні краєвиди і серфери):

Північ (фантастичні коралові скелі, величезні хвилі, постійний вітер і кава з найкращим краєвидом):

Така різниця пояснюється тим, що острів лівою стороною виходить на лагідне Карибське море, а правим боком зустрічає Атлантичний океан, звідки постійно дує.

Одного ранку почались якісь дощі, і ми з дружиною поїхали на маленьке озеро по моїм пташиним справам. Лайфера я там не знайшов, але побачив декілька цікавих видів, яких радісно добавив в доволі короткий список Барбадоса, в тому числі:

Common Gallinule

Solitary Sandpiper

Wilson's Snipe

Sora

Snowy Egret

Тримайтесь, залишилось всього декілька світлин і все, майже кінець, отже давайте швиденько.

Це якась ящірка, скоріш за все ендемік Барбадоса (с) Діма.

Баобаб, якому більше 1000 років! Він приплив сюди з Африки, коли був ще зовсім маленьким зернятком. На острові ще є один, але менший за цей.

Це - прапор Барбадосу (існує також в класичному вигдяді, у формі стягу). Нагадує державний герб і прапор якоїсь іншої країни... не можу згадати :)

Один з ресторанів на східному узбережжі, де збираються переважно місцеві, і де ми їли найсмачнішу рибу. Взагалі, заклад, куди люди приходять поспілкуватись і випити, називається тут ром-шоп. На другому фото - вид з вікна цього закладу:

На острові існує декілька заводів, які виробляють ром. Взагалі, кожний карибський острів вважає себе винахідником цього напою, але у Барбадоса є одна перевага - перше документальне підтвердження виготовлення рому саме відсюди.

А це - наш останній захід сонця, яким ми милувалися, сидячи у скромному італійському ресторані:

Наостанок, традиційно, я підсумую свої досягнення і невдачі, які спіткали мене під час подорожі. В справі бьорвочінгу, зрозуміло.

Отже, я планував зустріти на Барбадосі 5-7 нових видів. З них, чотири виявилися дуже простими цілями, п'ята складна, а дві останні (Eared Dove та Masked Duck) добре заховались:

Carib Grackle - 03.02.25

Barbados Bullfinch - 03.02.25

Antillean Crested Hummingbird - 04.02.25

Caribbean Elaenia - 04.02.25

Grassland Yellow-Finch - 09.02.25

Теоретично були ще видів п'ять, але вирогідність їх зустрічі зовсім мізерна.

З цього можна зробити простий висновок - Барбадос не є раєм для бьордінгу, проте дуже гарним місцем для втечі від зими, з самобутнім британо-африкансько-карибським колоритом.

Таким чином, я дотягнув свій світовий lifelist до числа 694, нарахувавши в Барбадосі 35 видів птахів, враховуючи 5 лайферів, враховуючи 1 ендеміка.

Працюємо далі і відпочиваємо ще далі :)

Дякую всім за увагу, а на останок, як і обіцяв, приз! Фото єдиного ендеміка Барбадосу на нашому балконі:

Слава Україні!